Nometne bērniem no Ukrainas – mūsu stāsts par draudzību
Ziņa publicēta 19.07.2024
IZAICINĀJUMS
Viss sākās psiholoģijas seminārā, uz kuru Amela Al-Asbahi laipni uzaicināja visus tos LELB Diakonijas centra darbiniekus, kas ir no Ukrainas. Pēc tam sekoja iepazīšanās ar Kijevas 74. vidusskolas direktori un liela vēlme palīdzēt tiem bērniem, kuri dzīvo kara apstākļos: dot viņiem iespēju kaut uz mirkli nejust fonā valdošo satraukumu, nedomāt par uzlidojumiem, neskatīties sociālajos tīklos – kurp lido...
SITUĀCIJAS ATTĪSTĪBA
Tika ieguldīts milzīgs darbs, sadarbojās visi LELB Diakonijas centra paspārnē esošie centri. Finansējuma meklēšana, vienošanās par aktivitātēm, par ēdināšanu, un vesela virkne administratīvu un citiem nemanāmu darbību, bez kurām nekas nebūtu varējis notikt.
KULMINĀCIJA – NOSLĒGUMS
Kad bērni ieradās, bijām domājuši, ka redzēsim apjukušus, satrauktus skolēnus un skolotājus, kurus gribējām apskaut un mierināt. Tomēr tas, ko redzējām, bija patiesa jaunības uzvara pār kara apstākļiem. Kopā ar viņiem izdzīvojām visdažādāko pozitīvo emociju gammu. Bērni dzīvo, attīstās un bieži vien parāda mums, pieaugušajiem, cik svarīgas ir vispārcilvēciskās vērtības. Viena no skolniecēm ļoti vēlējās suni, un, Sofi Fonda meistarklasē veidojot gudro suņu paklājiņu, viņa nopietni teica, ka pat vestu līdzi kucēnu no Latvijas, jo viņai vajag mazu draugu, par kuru rūpēties.
Savukārt LELB Diakonijas centrs darīja visu iespējamo, lai šos vērtīgos bērnības un jaunības mirkļus izkrāsotu ar pozitīvām emocijām – izbraucieniem un aktivitātēm, kas palīdzēs bērniem un skolotājiem pēc atgriešanās mājās un dos spēku pārdzīvot visus kara laika apstākļus: braucienus uz bumbu patvertnēm, komandantstundas, dzīvi nepārtrauktā riska režīmā.
Tas, kas aizkustināja un jau atkal uzskatāmi atainoja laikmeta garu: pirmā vieta, kur bērni vēlējās doties, bija protēžu un ortožu darbnīca.
EPILOGS
Pēc bērnu aizbraukšanas LELB Diakonijas centrs kopā ar Ukrainas vēstniecību nāca klajā ar ideju par jaunu nometni. Datumi jau ir saskaņoti. Turpinājums sekos...
Īpašs paldies:
Sergej Lehmann,
un personīgi vēstniekam Anatolii Kutsevol,
Leonīdam, vēstniecības pirmajam sekretāram,
Labdarības fonds Sofi un personīgi Inese Bāra,
Viesturs Holenders un Sandrai no Viesturs Holenders,
brīvprātīgajiem Ilaj Rušenieks un Svetlanai,
SIA "Nezlamni" un personīgi Taņai Verbovai un Edgaram,
Šovmenam Artjomam,
ekskursiju vadītājam Andris Lasmanis,
Gaļinai Povarčukai,
bez kuriem tas viss vienkārši nebūtu noticis.
Табір для дітей з України. Наша маленька історія дружби
Як ми знаємо, "Подібне породжує подібне". Одна добра справа прокладе дорогу наступним. Так з нами і сталося, але все по порядку.
ЗАВ'ЯЗКА
Все почалося на психологічному семінарі, відвідати який усіх українських співробітників LELB Diakonija люб'язно запросила Амела. Далі — знайомство з директором київської школи № 74 і велике бажання допомогти тим дітям, які живуть у війні: дати можливість хоч на хвилину не мати фонової тривоги, не думати про прильоти, не відслідковувати по паблікам — куди летить...
РОЗВИТОК ПОДІЙ
Величезна робота і сприяння всіх центрів, що входять у структуру LELB Diakonija. Пошук фінансування, узгодження активностей, харчування і взагалі - цілої купи адміністративних і нікому не помітних речей, без яких нічого не запрацює.
КУЛЬМІНАЦІЯ - РОЗВ'ЯЗКА
Коли приїхали діти - ми розраховували побачити розгублених, стурбованих школярів і педагогів, яких хотіли обняти та заспокоїти. А побачили справжню перемогу юності над навіть воєнними обставинами. Ми прожили разом із ними калейдоскоп позитивних емоцій. Діти живуть, розвиваються, і часто показують нам, дорослим, важливість загальнолюдських цінностей. Одна з дівчат дуже хотіла собаку і, роблячи інтелектуальну ковдрочку для собак з притулку на воркшопі від Софі фонду серйозно говорила, що навіть привезла б цуценя з Латвії, так їй потрібен маленький друг, про якого вона дбатиме. LELB Diakonija, у свою чергу, робила все, щоб ці дорогоцінні моменти дитинства та юності прикрасити позитивними емоціями — подорожами та активостями, які допопожуть дітям та педагогам після повернення - дадуть сили пережити всі атрибути воєнного часу: походи в укриття, комендантську годину, життя в режимі ризику...
Що зворушило та вже вкотре проілюструвало дух часу: перше, куди захотіли поїхати діти — до майстерні протезів та ортезів.
ЕПІЛОГ
Після від'їзду дітей у LELB Diakonija centrs разом з посольством України зявилася ідея нового табору. Дати вже узгоджені. Тож, далі буде...
|
|
